Дихає ранок в віконце твоє,
Натхненне серце моє,
Пролітають забуті сни,
Воскресають бачення весни,
І на рожевому хмарі мрій
У височині чиюсь душу проніс
молодий, народившийся Бог…
Покидай ж згубний чертог,
Відлітай в нескінченну височінь,
За крилатим баченням женися,
Ранок знає поривання твоє,
Натхненне серце моє!
5 серпень 1899