Пізно ввечері чекала
У серпанкового вікна
Аж до раннього ранку.
Нема милого - пішла.
Нема милого - одна.
Даль хмарно, вогні, сиру.
завіса вікно,
засвітила вогник,
Нахилилася над столом…
Зазирни ще в вікно!
Зазирни ще разок!
Зазирни одним очком!
ллється, ллється холодок.
догорає вогник.
«Як він у губи цілував…
Як нареченою називав…»
рано, холодно, світло.
Вітер ломиться в скло.
Подивися одним оком,
Що там з гарненьким дружком?..
Білий саван - сніговий плат.
І із зарплати - Цілі…
Важко проспати в труні.
Ноги витягнулися в ряд…
простяглися рукава…
Вітер ломиться в трубу…
вийди, вийди з воріт…
Лийся, лийся, ранній світло,
білий саван, розпухли…
Пріподимешь білий край -
І сумнівів більше немає:
Провалився мертвий рот.
Лютий 1908. Ревель
