Чи не в земній темниці задушливій
Я гублю.
Душу ВВЕР турі повітряної -
кораблю.
Ти зрозумій душею слухняною,
Що люблю.
Погляд твій ясний до вершини зоряної
Обрати.
І в руці твій меч залізний
розслабся.
Серце з тремтінням марною
приручати.
Вихори снігові над безоднею
закрути.
Рукавом моїх хуртовин
репресувати.
Сріблом моїх веселий
оглу.
На повітряній каруселі
закрутилася.
Пряжею поплутаної кудели
обов.
Легкої брагою снігових хмелю
Напою.
4 Січня 1907
