Нічого не лишиться б твої сни відлітали
У безжеланно-туманну височінь,
Ти Згадавши вечірні дали,
В тихий терем, дитя, постукайте.
Я живу над зубчастої землею,
Вечерею в Моем терему.
надходження, Я тебе заспокою,
милий, милий, тебе обійму.
Відійшла Я в снігу без повернення,
але, холодні вихори крутячи,
На межі вогневого заходу
Накреслила Я Ім'я, дитя…
найясніший 1902
