Таємно серце просить загибелі.
серце легке, ковзай…
Ось мене з життя вивели
Сніговим сріблом стежки…
Як над тою далекою ополонкою
Тихий пар струїт вода,
Так своєю тихою ходою
Ти звела мене сюди.
завела, скувала поглядами
І рукою обняла,
І холодними призоров
Білої смерті зрадила…
І в якийсь інший обителі
Мені тягнутися судилося,
Якщо серце хоче загибелі,
Таємно проситься на дно?
12 Січня 1907
