приречений

Таємно серце просить загибелі.
серце легке, ковзай…
Ось мене з життя вивели
Сніговим сріблом стежки…

Як над тою далекою ополонкою
Тихий пар струїт вода,
Так своєю тихою ходою
Ти звела мене сюди.

завела, скувала поглядами
І рукою обняла,
І холодними призоров
Білої смерті зрадила…

І в якийсь інший обителі
Мені тягнутися судилося,
Якщо серце хоче загибелі,
Таємно проситься на дно?

12 Січня 1907

Оцініть:
( Поки що оцінок немає )
Поділіться з друзями:
Олександр Блок
Додати коментар