Коли замруть розпач і злість,
сходить сон. І міцно спимо ми обидва
На різних полюсах землі.
Ти про мене, бути може, мариш в ці
Годинники. Йдуть години походкою століть,
І сни встають в земній дали.
І бачу в снах твій образ, твій прекрасний,
Яким він був до ночі злий і пристрасної,
Яким був мені. Дивись:
Все та ж ти, який цвіла колись,
там, над горою туманною і зубчастої,
У променях немеркнучої зорі.
1 серпень 1908
