Він занесений - цей жезл залізний -
Над нашою головою. І ми
летимо, летимо над грізною безоднею
Серед сгущающейся темряви.
Але чим політ неприборканий,
Чим ближче віяння кінця,
тим осяйніше, тим зримо
Сяйво Її Особи.
І крізь круженье вихровий,
Сином відчаю КРІЗЬ,
веде, веде в блакитне
Ледь помітна стезя.
3 грудня 1914
