Ти нам погроЖуєш останнім часом,
З синьої вічності зірка!
Але наші діви - по атласу
Виводять шовком світу: що!
Але будять ніч все тим же голосом -
Сталевим і рівним - поїзди!
Всю ніч ллють світло в твої сільця
Берлін, і Лондон, і Париж,
І ми не знаємо подиву,
Стежачи твій шлях крізь скла дахів,
Бензол приносить зцілення,
До зірок розноситься матчиш!
Наш світ, розкинувши хвіст павича,
Як ти, виконаний буйством мрій:
через Симплон, моря, пустелі,
Крізь червоний вихор небесних троянд,
крізь ніч, крізь імлу - стремят відтепер
Політ стада - сталевих бабок!
Грозись, грозись над головою,
Зірки жахливою краса!
Смолкай сердито за спиною,
Одноманітний тріск гвинта!
Але загибель не страшна героєві,
Поки божеволіє мрія!
вересень 1910
