Прощалися ми в алеї далекої,
Лежала кругом широко тінь,
На мить усмішкою прощальній
Осінній осяявся день,
І вийшло сонце. всі, здавалося,
Объято ласкою Творца,
Природа потужно насолоджувалася
Променями сонця - без кінця,
Але вітер хладний, хмари хмурячи,
заховав промені, нагнал теней,
І нам зрозуміла стала буря -
Останню мить блаженних днів.
24 липень 1899
