Багато хотів я з тобою говорити, -
Тільки вже краще мовчання зберігати.
Якби тільки почати мою розповідь, -
Ти б заплакала, вірно, не раз…
Дуже вже сумно текли мої дні,
Надто вже сповнені божевілля вони…
Тільки одне я не в силах приховувати,
Лише про одне я не стану мовчати;
Так це просто і страшно звучить,
Що мимоволі душа заболить:
Тільки й щастя, блаженства і сил
в цьому, що колись я пристрасно любив…
Якщо ж слово тепер, хоч одне, -
Знову страждати мені навік судилося!..
25 вересня 1899
