прозорі, невідомі тіні
До Тебе пливуть, і з ними Ти пливеш,
В обійми блакитних сновидінь,
невиразних нам, - Себе Ти віддаєш.
Перед Тобою синіють без кордону
моря, поля, і гори, і ліси,
Перегукуються у вільній понад хмари птиці,
постає туман, алеют небеса.
А тут, внизу, в пилу, у приниженні,
Побачивши на мить безсмертні риси,
Нікому не відомий раб, виконаний натхнення,
тебе співає. Його не знаєш Ти,
Чи не відрізниш його в натовпі народної,
Чи не нагородиш усмішкою його,
Коли вслід дивиться, несвободный,
Скуштувавши на мить безсмертя Твого.
3 липень 1901
