З. Соловйову
Біжать невірні денні тіні.
Високий і виразний дзвоновий поклик.
Осяяні церковні ступені,
Їх камінь живий - і чекає твоїх кроків.
Ти тут пройдеш, холодний камінь торкнеш,
Одягнений страшної святістю століть,
І, може бути, квітка весни впустиш
Тут в цій імлі, у строгих образів.
Ростуть невиразно рожеві тіні,
Високий і виразний дзвоновий поклик,
Лягає імла на старі щаблі…
Я осяяний - я чекаю твоїх кроків.
4 Січня 1902
