Ми всі пробачимо – і не порушимо
Спокою незайманих весни,
Вогонь божественний згасимо,
Проженемо ласкаві сни.
Немає заходів нашому пізнанню,
Речовий не вічний храм.
Коли ми споруджували будівлі,
Його паденье снилося нам.
І кожен раз, входячи під склепіння,
Молячись і плачу, знали ми:
Тут пронесуть негоди,
Снігу вляжуться зими.
Лютий 1902
