Золотокудрого Ангел дня
У нічну фею звернеться,
Але і вона піде, брязкаючи,
Як швидкоплинний сон присниться.
Межа наш - синя блакить
І лоно матері земне.
У них тиша - передвісник бур,
І бурі - вісниці спокою.
Поки ти живий, - один закон
немовляті, мудреця і діву.
Навіщо ж, смертний, ти збентежений
Злочинним сном про Божий гнів?
літо 1902
