З. Соловйову
Біля забутих могил пробивалася трава,
Ми забули вчора… І забули слова…
І настала кругом тиша…
Цією смертю отшедших, згоріли дотла,
Хіба Ти не жива? Хіба Ти не буде світити?
Хіба серце Твоє - не весна?
Тільки тут і дихати, біля підніжжя могил,
Де колись я ніжні пісні склав
Про побачення, бути може, з тобою…
Де вперше в мої воскові риси
Далекою життям повіяла Ти,
Пробиваясь могильной травой…
1 квітня 1903
