Андрію Білому
так. Я знав. І ти задув
яскравий факел, знемагаючи
У димної імлі.
Безодня - темрява, а в небі - гул.
Милий друг! зірка інша
Нам відкрилася на землі.
Нерозлучно - будемо обидва
Клятву Вічності нести.
Пізно зустрінемося біля труни
На срібному шляху.
Там - стискає руки
Руку ніжну стисну,
Мовчазної від борошна
Шию міцно обійму.
так. Я чув звістку про новий!
Маска траурної душі!
У Оно День - знайомим словом
Знову серце оглушити!
І тоді - в прийдешньої сфері
Небувалого вогню -
Світлий меч нам розкриє двері
сліпучого Дня.
1 листопада 1903
