Сидять біля віконця з татом.
Над берегом вьются галки.
- Дощик, дощик! скоріше закапай!
У мене є парасолька на ціпку!
– Там – весна. А ти - зимова полонянка,
Бідна дівчинка в рожевому капорі…
бачиш, море за вікнами піниться?
Полетимо з тобою, дочка, в море.
- А за морем є мама?
- Ні.
- А де мама?
- Померла.
- Що це означає?
- Це означає: он іде дурний поет:
Він вічно про щось плаче.
- Про що?
- Про рожевому капорі.
- Так у нього немає мами?
- Є. Тільки їй байдуже:
Йому хочеться за море,
Де живе Прекрасна Дама.
- А ця Дама - добра?
- Так.
- Так навіщо ж вона не приходить?
- Вона не прийде ніколи:
Вона не їздить на пароплаві.
підійшла нічка,
Закінчився розмова тата з донькою.
Липень 1905
