ось дівчина, ледь розвинувшись,
Ще не потуплени, не краснея,
Незбагненно чорним поглядом
Дивиться мені назустріч.
Була б на те моя воля,
Просидів би я все життя в Сеттіньяно,
У вивітрився каменю Септимия Севéра.
Дивився б я на камені, залиті сонцем,
На красиву засмаглу шию і спину
Негарної жінки під тремтячими тополями.
15 травня 1909
Сеттіньяно