Не називай її небесної
І у землі не забирай!
Ніч все темніша і запашна,
Все голосніше свистять солов'ї,
все нескінченніше, mnogotonney
Дзюрчать незримі струменя…
За старою липою покривало
промайнуло, сховалося… Знову…
І в місячному світлі побігла
Стежкою тінь її пурхати…
У таку ніч встиг дізнатися я,
При звуках ночі і весни,
Прекрасної жінки обійми
У променях млявої місяця.
23 Січня 1899
З-Петербург
