Жито навколо хвилювалася… і шелест стебел
Заглушав п'янкий звук їхніх промов…
ніч спускалася, і відблиски далеких блискавиць
Запалювали вогонь з-під темних вій…
І нічний вітерець пробігав серед жита,
За високим колосьям і травам межи…
................................................
А на висях небес, за туманною горою
Прокотився і завмер удар громового…
..............................................
І ніхто не чув, як, перед бурею нічний,
пролунав поцілунок…
І з палаючих губ
Nezabvennoe лист приземлився…
29 Січня 1898
