будинки ростуть, як бажання,
Але поглянь раптово назад:
там, де було біле будівля,
Побачиш ти чорний сморід.
Так все речі змінюють місце,
Непомітно йдуть вгору.
Ти, Орфей, втратив наречену, -
Хто шепнув тобі: «Оглянись»?..
Я закрию голову білим,
Закручує і кинуся в потік.
І спливе, хитнеться над тілом
запашний, річковий квітка.
5 листопада 1902
