Ми живемо в старовинній келії
У розливу вод.
Тут навесні кипить веселощі,
річка поет.
Але в передвістя веселий,
У день весняних бур
До нас проллється в двері келій
світла блакить.
І повні заповітної тремтінням
довгоочікуваних років
Ми помчимся до бездоріжжя
В несказанно світиться.
18 лютого 1902
