чую дзвін. В поле весна.
Ти відкрила веселі вікна.
День сміявся і гас. Ти стежила одна
Хмар рожевих волокна.
Сміх пройшов по обличчю, але замовк і зник…
Що ж повз пройшло і збентежило?
Йду в розовеющий ліс…
Ти забудеш мене, як простила.
Квітень 1902
