моїй матері
вітер стих, і слава заграва
Наділила оті ставки.
Он і схимник. книгу закриваючи,
Він смиренно чекає зірки.
Але біжить шосейна дорога,
тікає убік…
дай зітхнути, POMED, Любов до Бога,
Чи не хрусти, пісок!
Славою золотеет заграва
Монастирський хрест здалеку.
Чи не згорнути чи до вічного спокою?
Та й що за життя без клобука?..
І знову тягне нестримно
Вдалину з тихих місць
шлях шосейний, пробігаючи повз,
повз інока, ставків і зірок…
найясніший 1914
