Йдемо по стерні, не поспішаючи,
С тобою, друже мій скромний,
І розливається в мене душа,
Як в сільській церкві темної.
Осінній день високий і тихий,
Лише чути - ворон глухо
Кличе товаришів своїх,
Так кашляє стара.
Стодола розстелить низький дим,
І довго під клунею
Ми поглядом пильним стежимо
За влітку журавлиним…
літати, летять косим кутом,
Ватажок дзвенить і плаче…
Про що дзвенить, про що, про що?
Що плач осінній значить?
І низьких жебраків сіл
Не злічити, не смерить оком,
І світить в потемнілий день
Багаття в лузі далекому…
Про, ніша мене,
Що ти для серця значиш?
Про, бідна моя дружина,
Про що ти гірко плачеш?
1 Січня 1909
