Коли мої мрії за межею минулих днів
Знайдуть тебе знову за поволокою туманною,
Я плачу солодко, як перший іудей
На рубежі землі обітованої.
Не жаль мені дитячих ігор, не жаль мені тихих снів,
Тобою так солодко і боляче обурених
У дні, як осягав я перше кохання
За бунту почуттів невгамовних,
Зі стиснення руки, по отблеску очей,
Супроводжуваних то зітханнями, то сміхом,
За нарікання простих незначущих речей,
Лише нам звучали пристрасті луною.
А Б.
може 1919
