Я думав, що помру сьогодні до ночі,
але, слава Богу, немає! Січень живим і неушкодженим,
Недарма наді мною Твої сяяли очі,
І крила простягав стокрилий Серафим.
Ти, Shtedraya, панувала в серці спекотному,
На жаль, забула солодощі весни,
І так задумливо, задумливо· спокійно
Навіяла безхмарні сни…
Але краще померти в темряві без надії,
чим мучитися, люблячи і не люблячи,
Нехай вічний сон зімкне навіки повіки,
убивши мрії, страждання і Тебе!..
17-18 грудня 1898
С.-Петербург
