Мовчу і похмуро дивлюся
На берег дальній. серцю думається,
що, тільки думка звільню, -
Вона знову поневолити…
Знову відкриється вікно,
І ніч знову пахне прохолодою…
Минуле знову відроджено
З його отрутою і втіхою…
Як цих тьмяних ліхтарів
Нева подвоїла мерцанье, -
Так стогін мелодії моєї
Несе подвійно воспоминанья…
Святі пісні минулих років
акордом, щастя дарівшім,
тоді лилися, - і я, поет,
дихав прийдешнім, - Чи не загиблим!..
12 вересня 1899
