Про. М. Соловйової
Вночі похмурої і дикої -
Син бездонної глибини -
Бродить привид бледнолікій
На полях моєї країни,
І поля в імлі великої
чужі, хладний і темні.
лише часом, zaslиshav Бог,
Дочка блаженної боку
З рідного храму
Жене примарні сни,
І в полях миготить багато
Чистих незайманих весни.
23 квітня 1901
