Не жаль мені днів ні радісних, ні спекотних,
Ні літа зрілого, ні молодий весни.
Вони пройшли - світло і неспокійно,
І знову прийдуть - вони землею дані.
Мені шкода, що день великий скоро мине,
Помре ледь народжене дитя.
Про, шкода мені, друг, - прийдешній запал охолоне,
У минулий морок і в холод йдучи!
немає, хоч в кінці тривожного поневіряння
Знайду шляху і не зітхну про день!
Чи не затьмарити звітного побачення
Тому, хто тут зітхає про мене.
27 липень 1901