моїй матері
Син осяяна хрестом.
Син залишає рідну домівку.
У піснях матері залишеної
Золота радість є:
Тільки б він прийшов прославлений,
Тільки б радість перенести!
ось, в обладунках сліпучому,
чути, ходить син в імлі.
Дух свій зрадив небожителям,
Серце - матері-землі.
Півні співають до заутрені,
Ніч злякано біжить.
Хрипкий ріг туманів ранкових
За спиною її сурмить.
Поднялись над луговинами
Кудрі сплутані мохів,
Мітять поглядами совиними
У зграю легких хмар…
Ось він, син Мій, в світлому хмарі,
У шоломі ранкової зорі!
Сипле він стрілами колючими
У чорнолісся, в пустирі!..
Віє вітер очисний
Від небесної синяви.
Син кидає меч згубний,
Шолом знімає з голови.
Точить груди його пронизана
Кров і гірські хвали:
Здрастуй, даль, звільнена
Від нічний туманною імли!
В серці матері залишеної
Золота радість є:
Ось він, син Мій, закривавлений!
Тільки б радість перенести!
Син не забув рідну матір:
Син повернувся вмирати.
4 жовтня 1906