Висячи над містом всесвітнім,
У пилу пройшла заточений,
Ще монарха у ранку Лірні
Самодержавний хилить сон.
І предок царствено-чавунний
Все так же марить на змії,
І голос черні багатострунний
Ще не владний на Неві.
Вже на будинках віють прапори,
Чи готові нові пташенята,
Але тихі струменя невської вологи,
І сліпі темні палаци.
І, якщо лик свободи явив,
Те перш явив лик змії,
І жоден суглоб НЕ здавлений
Блиснула кілець луски.
18 жовтня 1905