душа! Коли втомишся вірити?
весна, весна! вона томна,
Як таємниця прочинених дверей
У кумирню золотого сну…
ледь, подругу покидаючи,
Пішов я в тишу і тінь,
І ось знову - кличе інша,
Інша викликає день…
Але імлою весняною повиті
всі, що кипіло тут в грудях…
Не співай, вимагай, Маргарита,
В моє ти серце не дивись…
26 березня 1908
