Як любовно сплетав я найтоншу мережу!
Але один - на іншому березі
Чекаю - в північній порі непомітно згоріти,
Іскру минулої доби березі.
В таємний коло замикали ми злий печаль
І дійшли до останньої дуги.
З легким дзвоном розпалася блискуча сталь, -
Все зімкнуті думалось кола…
1 травня 1902
