Колись довгі печалі…


Колись довгі печалі
зв'язали нас.
Тоді ми разом день зустрічали
В блакитний годину.
А ввечері газ. Хладелі руки,
серед вогнів
Ми йшли під меркнущіе звуки
сумних днів.
Тепер - за ту младую борошно
Я життя віддам…
Про, якщо б знову живу руку
Притиснути до губ!

Оцініть:
( Поки що оцінок немає )
Поділіться з друзями:
Олександр Блок
Додати коментар