Зустрівши на гірському Тебе перевалі,
Мій прояснити погляд
Зрозумів тосканські димні дали
І обриси гір.
Жовту хустку Твій разубранних квітами -
Сонний то маковий цвіт.
дивишся великими, як небо, очима
Бідному мандрівникові слідом.
Даси чи заборони забути вікові
Вічного подорожньому - мені?
Пристрасно твердити Твоє Ім'я, Марія,
тут, на чужій стороні?
3 червень 1909
