Мені ворожка з зморшкуватим ликом
Ворожила під темним ганком.
Зачарований вуличним криком,
Я біг за промайнула особою.
Я біг і вгадував особи,
На кутах зупиняв біг.
Переді мною повзла низка
навантажених, скрипучих возів.
Проповзала змією між будинками -
Я не міг площ перейти…
А звідти волало: "За нами!»
лунало: «Божевільний! прощати!»
Там - безсмертною волею млоїмо,
Може бути, закликала Сама…
Я біг провулками мимо -
І мене поглинули будинку.
11 грудня 1903
