Ми підійшли – і води сині,
Як дві Расплеснутое стіни.
І ось - далеко біліє оселя,
І дали каламутні видно.
Але вже над гірськими провалами
На димно блискучий стрімчак
Ти не взбежішь, порожнисту kimvalami,
У вінку з диких червоних троянд.
Так - і чудесним зачаровані -
Чи не уникнемо своєї долі,
І, в ланцюзі нові закуті,
Бред, сумні раби.
25 Січня 1906
