Хіба це не ти душу оживити?
Хіба це не ти їй відкриєш таємниці?
Хіба це не ти пісні окрилив,
Що так божевільні, так випадкові…
Про, вір! Я життя тобі віддам,
Коли безщасної поетові
Відкриєш двері в новий храм,
Вкажеш шлях з темряви до світла!..
Хіба це не ти в далеку країну,
В країну невідому нині,
Запровадиш мене - я вдалину гляну
І скрикну: «Бог! кінець пустелі!»
22 вересня 1899
