Ніч на землю зійшла. Ми з тобою одні.
Тихо хлюпоче озеро, повне сну.
Крізь дерева блищать міські вогні,
У темному небі розкішна світить місяць.
В серці нашому вогонь, в душах наших весна.
Десь скрипка плаче в нічній тиші,
Тихо хлюпоче озеро, повне сну,
Відображаються зірки в його глибині.
Дрімає парк самотній, місяцем осяяний,
Ллється скрипки ридаючий жалібний поклик.
Повітря весь ароматом любові напоєне,
Ароматом незримих чарівних квітів.
У темній безодні пливе самотньо місяць.
Нам з тобою добре. Ми з тобою одні.
Тихо хлюпоче озеро, повне сну.
Крізь дерева блищать міські вогні.
31 жовтня 1897
