Дрогнули листочки, захиталися клени,
З золотистих гілок полетіла пил ...
зашуміли вітри, зойкнув ліс зелений,
Зашепотіла з луною висохлий ковила ...
Плаче біля віконця похмура буря,
Понагнулісь верби до мутного скла
І качають гілки, голову похнюпившись,
І з тугою похмурої дивляться в присмерк ...
А вдалині, наругу, виповзають хмари,
І ревуча річка serdito Грозного,
Підіймають бризки водяні кручі,
Немов метає землю сильна рука.
