Ти учинив над нею свою подвиг важкий,
але, бідний друг! про, розрізнив ти
її наряд, і святковий і чудовий,
І дивні весняні квіти?..
Я чекав тебе. А тінь твоя мелькала
вдалині, в полях, де проходив і я,
Де і вона колись відпочивала,
Де ти зітхав про таємниці буття…
І чи знав ти, що я розвеселюсь?
зникнеш ти, здійснивши, але не люблячи?
Що я мрію шалено-молоду
Знайду в кольорах кривавих без тебе?
Мені ні тебе, ні діл твоїх не треба,
Ти мені смішний, ти жалюгідний мені, старий!
Твій подвиг - мій, - і мені твоя нагорода:
Божевільний сміх і божевільний крик!
27 грудня 1901
