золотистий долиною
Ти йдеш, ньому і дик.
Тане в небі журавлиний
віддаляється крик.
Замір, здається, в зеніті
сумний голос, довгий звук.
Нескінченно тягне нитки
тріумфуючий павук.
Крізь прозорі волокна
сонце, цей світ,
Бездіяльно б'є в сліпі вікна
спорожніли житла.
За кращу одежу
Осінь сонця віддала
відлетіли надії
натхненного тепла.
29 серпень 1902
