2
Поглядите, ось безсилий,
Чи не вмів життя врятувати,
І вона, як дух могильний,
Тяжко дрімає під замком.
У блакитному морозному зводі
Так приплюснуть диск хворий,
Заплювали все в природі
Нестерпимой желтизной.
Іди і ти. Досить
ти терпів, нещасний друг,
Від його туги мимовільною,
Від його мимовільних мук.
те, що було, миновалось,
Ваш доля на все схожий:
Серце до правди пориває,
Але його зламала брехня.
30 грудня 1913
3
Все сталося, як було написано:
Остудився юний запал,
І кінець чарівність
поступово настав.
Був в чаду, Я чую дітей,
Втішався борошном пекла,
Перерахував всі слова,
Але - боліла голова…
довго, жалібно хворіла,
Тіло тихо холоділо,
прокинувся: тридцять років,
Хвать-похвала, - а серця немає.
Серце - фарбований мрець.
І, коли настав кінець,
Він знайшов вельми банальної
Смерть душі своєї сумної.
30 грудня 1913
