Без слова думка, волненье без назви,
Який ти шлешь мені знак,
Раптом взбороздів миттєвої блискавки знанья
Глухий грудневий морок?
Все привид тут - і неробство, і турбота,
І гіркі року…
Що б не було, - ти пам'ятай, згадай щось,
душа… (коли? коли?)
Що б не було, всю брехню, всю мудрість століття,
душа, забудь, залиши…
Снам буття ти хотіла отвека
нездійсненну дійсність…
Щоб крізь сни битійних метань,
Збивають зі шляху,
З знанням невимовних обрисів,
Як з факелом, пройти.
грудень 1911
