Навіщо, навіщо в морок небуття
Мене тягнуть долі удари?
Невже все, і навіть життя моя -
Одні миті довгої кари?
Я жити хочу, хоч тут і щастя немає,
І нічим серцю веселитися,
Але все вперед тягне якесь світло,
І ніби їм можу світитися!
Нехай привид він, бажаний світло вдалині!
Нехай надії все марні!
Але там, - далеко марного землі,
Його промені горять прекрасно!
29 червень 1899
