моїй матері
Я – людина і мало Богу дорівнює.
У моїх віршах ти мощі не знайдеш.
Наспів їх слабкий і життєво безславний,
Ти нових думок в них не знайдеш.
Їх не зігрів ні геній, ні мистецтво,
вони туманною, довгої низкою
Ведуть мене без думки і без почуття
До земної могилі, бідній і порожній.
Про, якщо б міг я силою геніальної
прозріти століття, наблизити їх до добра!..
Я не дав світові думки ідеальної,
Ні почуття доброго покірному перу…
Блажен поет, добром проникливий,
Що світу дав непорушний заповіт
І міццю вічної, міццю сміливої
Повів натовпу в палаючий світанок!
18 липень 1899
