Все так же блукаємо по землі -
Ти ангел, сплячий непробудно,
А я - сторонній і убогий,
У твоєму загорнутий крилі.
Сліпий веде з собою сліпця,
Але частіше кругом миготять стріли,
І я рукою оторопів
Зберігаю взаємні серця.
але, якщо Ангел-лебідь никнет,
Що я можу в його крилі?
Стріла відшукає і проникне
І прігнетет до рідної землі.
Але будемо разом. лебідь сонний
І я - переможений слідом за ним -
Як дим кадильний, запашний,
До початків взнесшійся своїм.
17 жовтня 1905
