Йшли на приступ. Прямо в груди
Штик наточеними спрямований.
Хтось крикнув: «Будь прославлен!»
Хтось шепоче: "Не забудь!»
поруч, упав, сплеснула руками,
І над ним зімкнулася рать.
Хтось б'ється під ногами,
Хто - не час згадувати…
Тільки в пам'яті веселою
Десь спалахнула свічка.
І пройшли, стопою важкої
Тіло тепле топчучи…
Адже ніхто не зустріне старість -
Смерть летить з уст в уста…
Високо палає лють,
Даль кривава пуста…
що ж! голосніше буде скрегіт,
Солодше біль і яскравіше смерть!
І потім - земля разнежіться
перелякану твердь.
січень 1905
